“Amoris laetitia”. З Папою Франциском про радість любові (14)

Завершуємо читання другого розділу Апостольського напоумлення Папи Франциска “Amoris Laetitia”, де Святіший Отець описує актуальну дійсність подружнього і сімейного життя. Приглянемось до його заключних пунктів (від 54 до 57).

В 54-му пункті Папа Франциск забажав наголосити на тому, що сьогодні вже зроблено великий поступ щодо визнання прав жінки та її участі в суспільній сфері, однак, в деяких країнах ще дуже багато чого у цій ділянці потрібно змінити. На жаль, ще не цілковито викорінені деякі неприйнятні звичаї у ставленні до жінок.

Перш усього, слід вказати на ганебне насильство, яке, іноді, застосовується до жінок, погане ставлення в сім’ї та різні форми рабства, що виявляють не силу чоловіків, а навпаки – їхню боягузливу деградацію. У деяких подружніх парах щодо жінок застосовується вербальне, фізичне чи сексуальне насильство, що суперечить самій природі подружнього союзу. Вселенський Архиєрей, зокрема, вказав на поширену в деяких культурах практику калічення статевих жіночих органів чи нерівності між чоловіками та жінками у прийнятті на гідну роботу чи до сфер прийняття рішень. Бачимо, що історія наслідує зловживання патріархальних культур, у яких жінка вважалась нижчим класом, але згадаймо також практики «сурогатного материнства» чи «використання або визискування жіночого тіла в сучасній медичній культурі».

Далі Глава Католицької Церкви підкреслює, що дехто вважає, мовляв, сьогоднішні проблеми є наслідком емансипації жінки. Однак, цей аргумент невірний, це не правда. Таке ствердження є виявом чоловічого сексизму. Ідентична гідність чоловіка та жінки дозволяє нам сьогодні втішатися подоланням старих форм дискримінації та розвитку в лоні сім’ї стилю взаємності. Хоча й проявляються деякі форми фемінізму, які не можна вважати відповідними, але, попри те, ми маємо нагоду подивляти діяння Святого Духа, що здійснюється у більш чіткому визнанні гідності жінки та її прав.

У наступному пункті Вселенський Архиєрей наголошує на вирішальній ролі чоловіка у сім’ї, зокрема, на тому, що він повинен піклуватися та підтримувати своєю дружину та дітей. Багато чоловіків свідомі свого відповідального завдання в сім’ї та виконують його, завдяки притаманним чоловічому характерові якостям. Відсутність батька у сім’ї сильно впливає на родинне співжиття, на виховання дітей та їхню інтеграцію у суспільство. Така відсутність може бути різною: фізичною, емотивною, когнітивною, духовною. Відсутність батька в сімейному житті позбавляє дітей необхідного прикладу батьківської поведінки.

А в 56-му пункті Папа Франциск вказує на ще один виклик подружнього життя, а саме на різні форми ідеології, яку, зазвичай, називають «гендероною» і яка заперечує відмінність та природну відповідність чоловіка та жінки. Ця ідеологія стремить до суспільства без статевих відмінностей та спустошує антропологічну основу сім’ї. Вона впроваджує виховні програми та законодавчі орієнтири, що висувають на перший план індивідуальну ідентичність та почуттєву інтимність, повністю відірвані від біологічної відмінності між чоловічою та жіночою статтю.

Людська ідентичність віддається волі індивідуалістичного вибору, який також може бути зміненим у часі. Тривожним є також й те, що деякі ідеології такого типу претендують давати відповіді на певні людські прагнення, намагаючись нав’язати свої переконання як єдино прийнятний кругозір, визначальний, в той же час, для виховання дітей. Не можна ігнорувати й те, що «біологічна стать і суспільно-культурна роль статі можуть відрізнятися, але не відокремлюватися».

Серед іншого Святіший Отець пригадав також й про «біотехнологічну революцію у галузі людської прокреативності», яка зробила можливою маніпулацію у сфері народжуваності, роблячи її незалежною від статевих стосунків між чоловіком та жінкою. Таким чином, людське життя та батьківство стали поєднаними і роз’єднаними дійсностями, підпорядкованими, переважно, бажанню окремих осіб чи пар.

Одна річ – розуміти слабкості людини чи складність людського життя, а інша – приймати ідеології, які претендують розділяти два нероздільні аспекти дійсності. Отож, не слід впадати у гріх, бажаючи замінити Творця. Ми є творінням, а не всемогутніми. Сотворений світ передує нам, тому, потрібно його приймати як дар. В той же час, ми покликані оберігати нашу людськість, що означає, перш усього, приймати та шанувати її такою, якою вона була сотворена.

У 57-му пункті, що є останнім другого розділу папського напоумлення, Єпископ Риму висловлює вдячність Богові за те, що багато сімей, які не вважають себе ідеальними, живуть у любові, здійснюючи своє покликання та прямуючи вперед, незважаючи на багато упадків впродовж свого шляху. Під час обговорень на Синоді Єпископів був розвіяний стереотип ідеальної сім’ї, натомість, появилась вимагаюча уваги мозаїка, складена з різних реалій, наповнених радістю, трагедіями та бажаннями. Реалії, з якими нам доводиться зустрічатись, є викликами для нас. Тому, не потрібно потрапляти у пастку, виснажуючи себе самооборонними скаргами, замість того, щоб розвивати у собі місіонерську креативність.

У будь-яких ситуаціях Церква відчуває необхідність сказати своє слово істини й надії. Великі цінності подружжя та християнської сім’ї відповідають пошукам, які пронизують життя людини. Без сумніву, сьогодні є багато труднощів, але вони, як стверджують Єпископи Kолумбії, є запрошенням «визволити у нас сили надії, втілюючи їх в пророчих бажаннях, перемінюючих діях та образах милосердної любові».

Цим завершується другий розділ папського напоумлення «Радість любові», який називається “Дійсність та виклики сімей”. Наступного разу розпочнемо читання третього розділу: “Погляд, звернений на Ісуса: покликання сім’ї”, що присвячений деяким суттєвим елементам вчення Церкви про подружжя та сім’ю.

Джерело:uk.radiovaticana.va

2019-03-28T10:16:59+02:00