“Amoris laetitia”. З Папою Франциском про радість любові (15)

Попереднього разу ми закінчили читання другого розділу Апостольського напоумлення Папи Франциска “Amoris Laetitia”, де Святіший Отець описує актуальну дійсність та виклики, які у наш час стоять перед подружжям та сім’єю. Сьогодні продовжуємо ці читання і розпочнемо ознайомлення з третім розділом, який називається “Погляд, звернений на Ісуса: покликання сім’ї”. Він присвячений деяким суттєвим елементам вчення Церкви про подружнє та сімейне життя.

В 58-му пункті Папа Франциск забажав наголосити на тому, що в сім’ях та довкола них завжди повинна знову і знову звучати первісна благовість, яка є найпрекраснішою, найвеличнішою та найпривабливішою і яка повинна бути у центрі усієї євангельської діяльності. Цю первісну благовість необхідно знову і знову слухати у різних формах, як також шукати різні способи її звіщення через катехизацію. Бо немає нічого глибшого, серйознішого, надійнішого, змістовнішого та мудрішого тієї благої вістки. А все християнське формування – це, перш усього, поглиблення керигми.

Християнське вчення про подружжя та сім’ю не може не надихатись та не переображатись у світлі цієї благовісті про любов та ніжність, бо тоді стане лишень захистом холодної і позбавленої життя доктрини. І справді, неможливо повністю усвідомити таїнство християнської сім’ї поза тим світлом безмежної любові Отця, що виявилась через Його Сина, Який віддав Себе до кінця і живе серед нас. Тому, необхідно молитовно вдивлятись у живого Христа, Який присутній у стількох історіях любові, та прикликати вогонь Святого Духа на усі сім’ї світу.

Саме в цих рамках третій розділ папського напоумлення подає синтез вчення Церкви про сім’ю та подружжя. Серед іншого, Папа підкреслив, що Отці Собору вказали на те, що Ісус дивився з любов’ю та ніжністю на жінок та чоловіків, яких зустрічав на Своєму шляху, та супроводжував їхні кроки істиною, терпеливістю та милосердям, звіщаючи вимоги Божого Царства. Так само Ісус сьогодні супроводжує і нас у нашому зобов’язанні жити згідно з Євангелієм сім’ї та поширювати його серед інших.

«Ісус відновлює та доводить до завершення Божественний задум», – так називається перша частина третього розділу, яку Святіший Отець розпочинає думкою про те, що всупереч тим вченням, які забороняли подружжя, Новий Завіт навчає, що усе Боже творіння є добрим і ніщо не повинно бути відкинутим (пор. 1 Тим. 4, 4). Подружжя – це дар Господа (див. 1 Kор. 7, 7). Тому, ставиться сильний наголос на тому, що необхідно турбуватись цим Божим даром. «Подружжя хай у всіх буде в пошані й ложе хай буде без плями», – як навчає Апостол Павло в Посланні до Євреїв (13, 4).

Отці Собору пригадали, що Ісус, говорячи про первісний задум людського подружнього союзу, наголосив на нерозривності такого зв’язку між чоловіком та дружиною, навіть, якщо й Мойсей дозволяв чоловікові відпускати свою жінку, надавши їй розвідного листа. Учитель підкреслив, що старозавітній пророк зробив це лише з огляду на твердість людських сердець, хоча й на початку так не було (див. Мт. 19, 8). Вчення про нерозривність подружжя підсилене словами: «Що, отже, Бог з’єднав, людина нехай не розлучає» (Мт. 19. 6).

Глава Католицької Церкви, опираючись на біблійну основу, наголошує, що таку нерозривність подружнього союзу не слід сприймати як «ярмо», накладене на людину, але, навпаки, як «дар», зроблений людям, що поєдналися у подружжі. Божа доброзичливість завжди супроводжує людину її життєвим шляхом, оздоровляє її та перемінює її зачерствіле серце Божою благодаттю, скеровуючи його до його початків за допомогою хресного шляху. З Євангелій дуже чітко видно, що Ісус Христос звіщав вістку про значення подружжя як повноту Об’явлення, що відновлює первинний задум Бога.  

Отож, у 63-му пункті Глава Католицької Церкви пригадує, що Ісус примирив у Собі усі речі. Він повертає подружжя та сім’ю до первісної форми (пор. Мк. 10, 1-12), відновлюючи їх згідно із образом Пресвятої Тройці – Таїнства, з якого випливає усяка справжня любов. Подружній союз, заснований при сотворені світу та відкритий в історії спасіння, отримує повноту об’явлення про себе у Христі та в Його Церкві. Від Христа через Церкву подружжя і сім’я отримують благодать, необхідну для свідчення Божої любові та для життя в єдності. Євангеліє про сім’ю проходить через історію світу від самого сотворення людини на Божий образ і подобу (див. Бт. 1, 26-27) аж до звершення таїнства Союзу в Христі наприкінці світу під час шлюбної вечері Агнця (див. Одкр. 19, 9).

Далі Вселенський Архиєрей наголошує на тому, що приклад Ісуса є парадигмою для Церкви. Він розпочав Свою публічну діяльність з чуда, яке довершив під час весілля у Kані Галилейській (див. Ів. 2, 1-11). Він також розділив хвилини щоденного життя у дружбі з Лазарем та його сестрами (див. Лк. 10, 38) та сім’єю Петра (див. Мт. 8, 14). Він чув батьків, які оплакували своїх дітей, повертаючи їх до життя (див. Мк. 5, 41; Лк. 7, 14-15), чим виявляв правдиве значення милосердя, що потребує відновлення Союзу. Також потрібно звернути увагу на зустрічі з самарянкою (див. Ів. 4, 1-30) та жінкою, яку впіймали на перелюбі (Ів. 8, 1-11), коли питання гріха поступається перед безкорисливою любов’ю Ісуса.

В 65-му пункті Святіший Отець вказує на потребу зануритись у таїнство «так» Пресвятої Богородиці під час Благовіщення та таїнство Воплочення Божого Сина, що сколихнуло своєю новизною історію світу. Також потрібно приглянутись до «так» святого Йосифа, який дав ім’я Божому Синові та заопікувався Пречистою Дівою Марією, та до інших персонажів вифлиємського дійства, як також до Анни та Захарії, які дали світові Івана Христителя, до Анни та Симеона у храмі, до законовчителів, які уважно слухали 12-літнього Ісуса у храмі. Отож, необхідно зануритись у 30-річну історію, від Назарету до початку публічної діяльності, коли Ісус заробляв на насущний хліб працею Своїх рук, молячись та дотримуючись традицій Свого народу.

Союз любові та вірності, яким жила Пресвята Родина з Назарету, освітлює принцип, який надає форму кожній сім’ї і робить її спроможною подолувати неприємності життя та історії. На цьому фундаменті кожна сім’я, незважаючи на свої слабкості, може стати світлом у темряві світу. Сім’я із Назарету пригадує нам про те, якою повинна бути сім’я, що таке єдність у любові, якою є її краса, яким є її священний та недоторканний характер; яким приємним та необхідним є виховання дітей у сім’ї; вчить нас про її природні функції та суспільний порядок.

Джерело:uk.radiovaticana.va

2019-03-28T10:23:26+02:00